(1896-1934) - вітчизняний психолог, один з основоположників радянської психології. Розробив культурно-історичну теорію розвитку вищих психічних функцій, яка послужила основою для вітчизняної психологічної школи, з якої вийшли А.Н.Леонтьев, А.Р.Лурия, П.Я.Гальперин, А.В.Запорожец, П. І. Зінченко, Д. Б. Ельконін та ін. Визначив методологічні принципи вітчизняної психології, вивчав структуру свідомості, розробив положення про "зонах актуального і найближчого розвитку" дитини, досліджував зв'язок мислення і мови. Заклав основи вітчизняної психолінгвістики. Займався питаннями генетичної психології, проблемою здібностей. Основні роботи: "Історія розвитку вищих психічних функцій" (1931 р), "Проблема віку" (1932-1934 рр.), "Мислення і мова" (1934 г.), "Психологія мистецтва" (1987 р), "Методика рефлексологического і психологічного дослідження "(1924 г.)," Педагогічна психологія "(1926 р)," Педологія шкільного віку "(1928 р) та ін. Незважаючи на те, що Л.С.Виготський прожив коротке життя, всього 36 років, його вплив на вітчизняну та світову психологію велике, а його роботи і в даний час зберігають свою актуальність.
Комментариев нет:
Отправить комментарий